Актуальна податкова інформація
Які пільги щодо сплати земельного податку встановлені для фізичних осіб?
Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб наведено в статті 281 ПКУ.
Так, згідно з пунктом 281.1 статті 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються:
особи з інвалідністю першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 281.2 статті 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 статті 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (пункт 281.3 статті 281 ПКУ).
Пунктом 281.4 статті 281 ПКУ визначено, що якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 статті 281 ПКУ, така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі подання фізичною особою, яка станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 01 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Згідно з пунктом 281.5 статті 281 ПКУ, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог пункту 284.2 статті 284 ПКУ та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого пункту 281.5 статті 281 ПКУ пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 стаття 285 ПКУ).
Екологічний податок у 2023 році: Хто не сплачує?
Відповідно до підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу встановлено, що платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
При цьому, згідно з пунктом 240.7 статті 240 Податкового кодексу не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у пункті 240.1 статті 240, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік. У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулось таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулось таке перевищення.
Пунктом 37 підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що за податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року включно, ставки екологічного податку становлять 60 відсотків ставок, передбачених пунктами 245.1 і 245.2 статті 245 Податкового кодексу.
Звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу – стаціонарне джерело забруднення – це підприємство, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Водночас, Законом України від 13.12.2022 № 2836 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших Законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» підрозділ 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено пунктом 46, відповідно до якого, тимчасово на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розділу VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному у п.п.14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПК, електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.
Фізична особа-резидент отримала іноземні доходи та сплатила податки за межами України: Який документ потрібно надати контролюючому органу?
Відповідно до підпунктів 170.11.1 та 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.), крім:
а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (9 відс.);
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11 прим. 1 ст. 170 ПКУ.
У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку на доходи фізичних осіб може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у Декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
Згідно з п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 13.4 ст. 13 ПКУ встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.
Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України.
Отже, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.
Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України.
Чи може юридична особа, яка внесена до Реєстру неприбуткових установ, обрати третю групу спрощеної системи оподаткування?
Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 ПКУ неприбуткові підприємства, установи та організації – неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 ПКУ.
Підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України, членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПКУ;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).
Положення абзаців третього і четвертого підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру, для цілей оподаткування вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.
Главою 1 розділу XIV ПКУ встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
До третьої групи платників єдиного податку належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 ПКУ);
Види діяльності, які не дозволяють юридичним особам обрати спрощену систему оподаткування, наведено у пункті 291.5 статті 291 ПКУ.
Отже, юридична особа, яка внесена до Реєстру, може обрати третю групу спрощеної системи оподаткування у разі дотримання вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПКУ, за умови виключення її з Реєстру.
Чи сплачують податок на доходи ФОП, призвані на військову службу під час мобілізації?
Відповідно до пункту 25 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, cамозайняті особи (фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 року № 3543-XII із змінами та доповненнями, на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV ПКУ.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до податкового органу за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов’язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.
Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи.
Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені ПКУ, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених ПКУ.
Цей пункт ПКУ застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 ”Про часткову мобілізацію”, затвердженим Законом України ”Про затвердження Указу Президента України ”Про часткову мобілізацію” від 17 березня 2014 року № 1126-VII.
Який порядок оформлення довіреності, виданої юридичною особою на представництво її інтересів, пов’язаних із сплатою податків?
Відповідно до пункту 19.2 статті 19 ПКУ представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.
Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків (пункт 19.3 статті 19 ПКУ).
Згідно зі статтею 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою стаття 245 ЦКУ (частина друга статті 245 ЦКУ).
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 ЦКУ).
Представництво за довіреність припиняється, зокрема у разі припинення юридичної особи, яка видала довіреність (пункт 4 статті 248 ЦКУ).
Враховуючи викладене, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Як провестио ліквідаційну процедуру юридичної особи?
Відповідно до частини першої статті 105 ЦКУ учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (абзац другий частини сьомої статті 111 ЦКУ).
Згідно з частиною першою ст. 8 розд. ІІІ Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя статті 13 розд. IV Закону № 996).
Частиною п’ятою статті 14 розділу IV Закону № 996 визначено, що у разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених Законом № 996, публікує його протягом 45 днів після затвердження.
Відповідно до частини восьмої статті 111 ЦКУ ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (частина п’ята стаття 105 ЦКУ).
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам (частина одинадцята стаття 111 ЦКУ).
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (частина дванадцята стаття 111 ЦКУ).
Отже, до зняття з обліку юридичної особи як платника податків, зборів, обов’язкових платежів ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана здійснювати розрахунок зобов’язань щодо таких податків, зборів, обов’язкових платежів, сплачувати їх і подавати відповідну звітність. При цьому ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає до органів ДПС податкову звітність за останній звітний період до затвердження ліквідаційного балансу.
Ліквідаційною комісією або ліквідатором юридичної особи складається проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс.
У ліквідаційному балансі, відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, які призвели до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу.
Ліквідаційний баланс після його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, подається до органу ДПС за основним місцем обліку платника.
Як застосовуються пільги з податку на нерухоме майно, у разі наявності у громадянина декількох об’єктів житлової нерухомості, один з яких використовується з метою одержання доходу?
Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ визначено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Також, сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (абзац перший підпункт 266.4.2 пункт 266.4 статті 266 ПКУ).
Водночас, підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статтті 266 ПКУ встановлено, що пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ.
Отже, при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з декількох об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичної особи згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ, до об’єкта оподаткування, що використовується з метою одержання доходів, пільги, передбачені пунктом 266.4 статті 266 ПКУ, не застосовуються.
Як нараховується транспортний податок, якщо місяць в якому придбано транспортний засіб не співпадає з місяцем, в якому його зареєстровано?
У разі, якщо місяць в якому придбано транспортний засіб і місяць, в якому проведено процедуру його державної реєстрації, є різними, то сплачуватись транспортний податок повинен з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПКУ платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункта 267.2 статті 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.
Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ).
При оформленні правочину про набуття права власності необхідно звернути увагу на те, що відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автотранспорту встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».
Отже за транспортні засоби, придбані протягом року, транспортний податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт – проведено реєстрацію транспортного засобу.
Чи застосовується податкова соціальна пільга при нарахуванні ПДФО до заробітної плати у вигляді авансу?
Згідно з пунктом 169.1 статті 169 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2023 році – 3760,00 гривень).
У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений граничний розмір, питання надання податкової соціальної пільги не розглядається, незалежно від категорії платника податку, що її одержує.
Таким чином, податкова соціальна пільга застосовується до всієї заробітної плати за місяць, а не до її частини, тобто авансу.
Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування здійснювати бартерні операції (взаємозалік)?
Обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліків) фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачено.
Відповідно до підпункту 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.
Згідно із статтею 715 та статтею 716 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПКУ об’єктом оподаткування у фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходи (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами.
Хто сплачує з 01 січня 2023 року акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах?
З внесенням змін до Бюджетного кодексу України з 01 травня 2022 року набули чинності окремі норми Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» в частині перенесення на виробників та імпортерів обов’язку сплачувати 5 % акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Відповідно до пункту 40 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до 01 січня 2023 року, сплата акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну), вироблених до 01 квітня 2022 року, в тому числі іноземними виробниками, та не реалізованих кінцевим споживачам до 01 квітня 2022 року, здійснюється у порядку та на умовах, що діяли до 01 квітня 2022 року.
Враховуючи зазначене, акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі:
з тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах – сплачується виробниками та імпортерами при їх реалізації, починаючи з 01 травня 2022 року;
тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, вироблених до 01 квітня 2022 року, в тому числі іноземними виробниками, та не реалізованих кінцевим споживачам до 01 квітня 2022 року, тимчасово, до 01 січня 2023 року, здійснювався у порядку та на умовах, що діяли до 01 квітня 2022 року та сплачується суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі з обсягів реалізованих підакцизних товарів.
Починаючи з 2023 року суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі (крім тих суб’єктів господарювання, що є виробниками або імпортерами тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну) не є платниками акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну при реалізації таких товарів, що вироблені до 01 квітня 2022 року і відповідно останній звітний період за який ними сплачується податок та відповідно за який подається декларація акцизного податку – грудень 2022 року.
Декларування 2023
Чи включаються до складу податкової знижки витрати на придбання ліків, необхідних для лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19?
Пунктом 20 підрозділу I розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу установлено, що за результатом 2022 року при реалізації права на податкову знижку відповідно до положень статті 166 Податкового кодексу до податкової знижки платника ПДФО у звітному податковому році в повному обсязі включаються витрати на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, необхідних для лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого або витягу з Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я, витрати на вакцинування для профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також витрати на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховику-резиденту за договорами страхування на випадок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, такого платника податку та членів його сім’ї першого ступеня споріднення.
Як нараховується пеня за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів?
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно із частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із статтею 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Відповідальність, передбачена частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473, не застосовується до резидентів – суб’єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 09 квітня 2022 року № 426 (пункт 13 статті 16 Закону № 2473).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 (частина восьма статті 13 Закону № 2473).
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПКУ визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 1204 визначено, що у разі застосування пені, зокрема, за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності складається податкове повідомлення-рішення за формою «С».
У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПКУ).
При цьому згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Яку інформацію містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань?
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) – єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених Законом № 755, за їх надання стягується плата (частина перша стаття 11 Закону № 755).
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 755 відомості, що містяться в ЄДР, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг до відомостей з ЄДР, які актуальні на момент запиту, зокрема, про види діяльності.
Розпорядником ЄДР є Міністерство юстиції України, на офіційному вебсайті якого за адресою (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) здійснюється безкоштовний пошук відомостей у ЄДР (по фізичній особі – підприємцю, юридичній особі, відокремленому підрозділу юридичної особи) та перегляд інформації про види діяльності (КВЕД) платника податків.
3 якого періоду юридичною особою застосовуються пільги по земельному податку, встановлені органом місцевого самоврядування, якщо рішення прийняте та оприлюднене протягом року?
Рішення органів місцевого самоврядування (зміни до рішень) щодо встановлених пільг по земельному податку є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами. Право щодо застосування пільг по земельному податку у юридичних осіб виникає з урахуванням строків, визначених таким рішенням органу місцевого самоврядування, а звільнення від сплати земельного податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПКУ плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.
Статтею 7 ПКУ визначено загальні засади встановлення податків і зборів, зокрема під час встановлення податку можуть передбачатися пільги та порядок їх застосування.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПКУ).
Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (абзац перший пункту 284.1 статті 284 ПКУ).
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (пункт 284.2 статті 284 ПКУ).
Разом з цим, відповідно до частини першої та третьої статті 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» із змінами та доповненнями акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Що є об’єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України?
Відповідно до пункту 254.3 статті 254 ПКУ об’єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.
Який термін зберігання первинних документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків?
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПКУ платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статтей 39 та 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів – для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статтей 39 та 39 прим. 2 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені пунктом 44.3 статті 44 ПКУ терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 ПКУ.
Якщо документи, визначені у пункті 44.1 статті 44 ПКУ, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 статті 44 ПКУ (пункт 44.4 стаття 44 ПКУ).
Поряд з цим, строки зберігання типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, визначені наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5.
Отже, платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як визначено статті 44 ПКУ.
Згідно зі статті 13 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) зі змінами та доповненнями суб’єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.
Строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.
При зберіганні електронних документів обов’язкове додержання таких вимог:
1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;
2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;
3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.
Отже, електронні форми первинних документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів (крім єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), а також архів файлів звітності, поданої контролюючим органам в електронному вигляді, повинні зберігатися платниками податку на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу здійснити перевірку їх цілісності на цих носіях, протягом строку, встановленого законодавством для зберігання відповідних документів на папері.
Як сплачується транспортний податок громадянином у разі переходу права власності на транспортний засіб протягом року?
Згідно з підпунктом 267.6.5 пункту 267.6 статті 267 ПКУ у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Підпунктом 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 ПКУ визначено, що за об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
У яких випадках не застосовується податкова соціальна пільга?
Відповідно до підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
– доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
– заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
– доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПКУ, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.
Підпунктом 169.2.4 пункту 169.2 статті 169 ПКУ визначено, якщо платник податку порушує норми пункту 169.2 статті 169 ПКУ, внаслідок чого, зокрема, податкова соціальна пільга застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.
Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, – за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, встановлює також порядок інформування роботодавців платника податку про наявність порушень ним норм підпункту 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 ПКУ, виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок, а також порядок інформування роботодавця про позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу.
Яка відповідальність за неподання в граничні терміни декларації акцизного податку, що спричинено відключенням електроенергії у зв’язку з ракетними ударами держави-агресора?
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Відповідно до підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу, однією з обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Згідно з частиною другою статті 14 прим.1 Закону України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб (частина третя ст. 14 Закону № 671).
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14 прим.1 Закону № 671).
З огляду на зазначене вище, платники податків можуть бути звільнені від фінансової відповідальності за неподання в граничні терміни податкової звітності внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), зокрема, відключенням електроенергії у зв’язку з ракетними ударами держави-агресора, за умови документального підтвердження таких обставин непереборної сили (форс-мажору).
Декларування 2023
Чи включаються до складу податкової знижки вартість майна, переданого платником податку у вигляді пожертвувань у період воєнного стану неприбутковим організаціям?
Законом України від 15 березня 2022 року 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Податкового кодексу, зокрема, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу доповнено новим п. 21.
Так, пункт 21 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу встановлено, що за результатами 2022 року при реалізації права на податкову знижку відповідно до положень статті 166 Податкового кодексу до податкової знижки платника ПДФО у звітному податковому році включаються суми коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, які на дату перерахування (передачі) таких коштів та майна відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу, у розмірі, що не перевищує 16 відсотків суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.
Чи мають право юридичні особи-платники єдиного податку третьої групи здійснювати бартерні операції?
Відповідно до пункту 291.6 статті 291 ПКУ платники єдиного податку третьої групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Бартерна (товарообмінна) операція – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (підпункт 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Отже, юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи не мають права здійснювати бартерні операції, в тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом ніж грошовим.
Чи існують обмеження щодо здійснення видів діяльності ФОП на загальній системі оподаткування?
Підприємці мають право здійснювати будь-яку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно із статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Перелік видів діяльності, які не має право здійснювати фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування визначений у статті 4 Закону України від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» із змінами та доповненнями.
Яка відповідальність передбачена до платника податків за здійснення діяльності, яка не передбачена статутом юридичної особи?
Згідно з нормами частини 1 статті 19 ГКУ та положеннями статті 91 ЦКУ юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
Відповідно до частини другої статті 57 ГКУ в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 259 ГКУ визначено, що вид господарської діяльності має місце у разі об’єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.
Податкове законодавство не містить відповідальності платника податків за здійснення ним діяльності, яка не передбачена установчими документами такого платника податків.
Запорізькі імпортери підакцизної продукції сплатили до держбюджету майже 16 мільйонів гривень
У січні-лютому компанії регіону спрямували до державного бюджету 15 мільйонів 800 тисяч гривень акцизного податку з ввезених в країну підакцизних товарів.
Як повідомив в. о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, всього до держбюджету за два місяці надійшло 16 мільйонів 367 тисяч гривень акцизного податку з виробленої або ввезеної в Україну підакцизної продукції.
Нагадаємо, у понеділок, 20 березня, спливає граничний термін подання декларації акцизного податку за лютий 2023 року. А останній день сплати акцизного податку за лютий 2023 року припадає на 30 березня.
Докладна інформація про оподаткування розміщена на субсайті податкової служби Запорізької області: https://zp.tax.gov.ua.
Головне управління ДПС у Запорізькій області
За два місяці запорізькі платники податків направили до держбюджету більше мільярда гривень
У січні-лютому від платників податків регіону до державного бюджету надійшло 1 мільярд 49 мільйонів гривень.
Як повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, значну частину доходів бюджету сформували надходження податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на прибуток підприємств тощо.
Лише у лютому від запоріжців державний бюджет отримав більше півмільярда гривень.
Нагадаємо, для надання консультацій платникам податків у територіальних органах ДПС працюють гарячі лінії, контакти яких розміщені на вебпорталі податкової служби: https://tax.gov.ua/others/kontakti/garyachi-linii-teritorial. Зокрема, перелік гарячих ліній з питань оподаткування юридичних осіб у розрізі регіонів доступний за посиланням: https://tax.gov.ua/others/kontakti/perelik-garyachih-liniy-teritorial.
Головне управління ДПС у Запорізькій області
Запорізькі підприємства сплатили 92 мільйони гривень “екоподатку”
У січні-лютому підприємства регіону спрямували до бюджетів усіх рівнів 91 мільйон 800 тисяч гривень екологічного податку.
Як повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, до державного бюджету надійшло майже 84 мільйони гривень, до місцевих скарбниць направлено 7 мільйонів 900 тисяч гривень.
Нагадаємо, на вебпорталі податкової служби у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Податкової декларації екологічного податку для фізичних та юридичних осіб разом з додатками: https://tax.gov.ua/data/material/000/006/58768/Forms_deklar.htm.
Детально про нарахування і сплату податків читайте на сторінках субсайту податкової служби Запорізької області: https://zp.tax.gov.ua.
Головне управління ДПС у Запорізькій області
У лютому запоріжці сплатили до бюджетів півтора мільярда гривень
За останній місяць запорізькі платники податків регіону спрямували до бюджетів усіх рівнів 1 мільярд 521 мільйон гривень.
Як зазначив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, до державного бюджету запоріжці направили 548 мільйонів гривень, до місцевих скарбниць перерахували майже 973 мільйони гривень.
Найбільші суми у загальних надходженнях забезпечила сплата податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, плати за землю, військового збору, акцизного податку тощо.
Нагадаємо, для зручності платників податків на вебпорталі податкової служби (https://tax.gov.ua/) працює розділ “Е-СЕРВІСИ”, в якому доступні розділи і сайти з десятками онлайн-послуг, зокрема, Електронний кабінет, Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс, Сервіс “Пульс”, Онлайн навчання, Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, Електронна звітність, Інформація з реєстрів, Декларування громадян, Система обліку публічної інформації та інші.
Спілкуйтеся з податковою службою дистанційно за допомогою Чат-боту InfoTAX: https://t.me/infoTAXbot.
Головне управління ДПС у Запорізькій області
Запорізькі платники поповнили бюджети громад майже на два мільярди гривень
За два місяці до місцевих бюджетів регіону надійшло 1 мільярд 891 мільйон гривень.
Як зазначив в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, традиційно більшу частину надходжень забезпечила сплата податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку, плати за землю, акцизного податку тощо.
У лютому до скарбниць запорізьких громад спрямовано 972,6 мільйона гривень.
Нагадаємо, з рішеннями місцевих рад про встановлення податків і зборів та податкових пільг можна ознайомитись на сайті податкової служби за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/.
Докладну інформацію з питань оподаткування читайте на субсайті податкової служби Запорізької області: https://zp.tax.gov.ua.
Головне управління ДПС у Запорізькій області