Права та обов’язки подружжя по утриманню

30.01.2020 Модератор

Право на утримання мають дружина і чоловік, якщо один із них потребує матеріальної допомоги

Стабільність шлюбу значною мірою залежить від рівня взаємної турботи з боку кожного з подружжя. Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. Статтею 75 Сімейного кодексу України (далі — СК) визначені підстави виникнення права одного з подружжя на утримання. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 78 СК передбачено право на утримання після розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, коли він є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу припиняє правовий статус дружини та чоловіка, однак не розриває правового зв’язку між ними як власниками спільно набутого майна та як батьками дитини. Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права на утримання, яке виникло у дружини чи у чоловіка під час шлюбу. Тому, якщо дружина стала інвалідом під час шлюбу, потребувала матеріальної допомоги і одержувала її або навіть не одержувала, але мала на це право, розірвання шлюбу не вплине на існування права на аліменти. У цій нормі — велика життєва мудрість, яка робить нас відповідальними за майбутнє того, з ким ми перебували у шлюбі.

Право на утримання того з подружжя, хто є неповнолітнім, яке виникло відповідно до аналогії права, існуватиме і після розірвання шлюбу, але лише до досягнення повноліття.

Колишній чоловік (колишня дружина) може бути зобов’язаний утримувати колишню дружину (колишнього чоловіка) доти, доки існуватимуть необхідні для цього підстави (ст. 75 СК), тобто навіть і довічно.

Працездатні колишня дружина, колишній чоловік мають право на аліменти лише протягом трьох років від дня розірвання шлюбу. Тому для одержання аліментів протягом усього цього періоду дружині, чоловікові, до кого пред’явлено позов про розірвання шлюбу, бажано невідкладно пред’явити позов про стягнення аліментів. Якщо ж з моменту розірвання шлюбу до дня пред’явлення вимоги про стягнення аліментів минуло, наприклад, два роки, аліменти будуть присуджені лише на один рік. Право на аліменти у колишньої дружини чи у колишнього чоловіка може виникнути незалежно від того, за чиєю ініціативою (позовом) було розірвано шлюб.

Способи надання утримання одному з подружжя

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються, як правило, у грошовій формі. Сплачуються вони щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Обов’язок дружини, чоловіка по утриманню другого з подружжя може виконуватися добровільно або примусово. Якщо цей обов’язок виконується добровільно, то ініціатива вибору видів утримання належить зобов’язаній особі. Конкретні види утримання можуть бути визначені за згодою подружжя, тобто за усним договором між ними.

Цільове призначення аліментів зумовлює їх періодичне надання — щомісячно. Закон не виключає можливості сплати аліментів наперед, якщо на це є взаємна згода подружжя. Така своєрідна «капіталізація» аліментних платежів може бути зумовлена виїздом за кордон, хворобою, необхідністю грошових витрат на потреби, викликані іншою поважною причиною.

Виїзд одного з подружжя за кордон не припиняє його обов’язку щодо утримання другого з подружжя, але може суттєво ускладнити його виконання. Якщо між Україною та державою, до якої на постійне місце проживання має намір виїхати платник аліментів, немає договору про надання правової допомоги, виконати на її території рішення суду України про стягнення аліментів буде досить складно або взагалі неможливо. Тому умовою виїзду платника аліментів за кордон у такій ситуації є разове накопичення (капіталізація) аліментних платежів за певний проміжок часу.

Згідно зі ст. 78 СК подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Подружжя може визначити умови виникнення права на утримання, зокрема передбачити право одного з них на аліменти до досягнення пенсійного віку.

Сторони у договорі можуть визначити розмір аліментів або надання утримання в натурі, загальний строк виплати аліментів та періодичність їх виплати (наприклад, щомісячно чи двічі на місяць) або виплату їх наперед. Обов’язковою умовою чинності договору про надання утримання є його нотаріальне посвідчення. У разі відсутності нотаріального посвідчення цей договір може бути визнаний дійсним судом відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 78 СК передбачена гарантія виконання цього договору, якою є примусове його виконання органом державної виконавчої служби на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто без рішення суду.

Договір подружжя про надання утримання, як і інший договір приватного характеру, може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним судом згідно з Цивільним кодексом України.

Протягом якого часу сплачуються аліменти

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Днем подання позовної заяви вважається день її прийняття поштовим відділенням, який вказаний на поштовому штемпелі, або день її прийняття судом. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік. Підставою для присудження аліментів за минулий час може бути, наприклад, та обставина, що до пред’явлення позову до суду позивач звертався до відповідача про матеріальну допомогу, але не одержав її, незважаючи на відповідні завіряння.

Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. Закінчення строку інвалідності відповідно до висновку органу охорони здоров’я не є підставою для припинення виконання рішення суду про стягнення аліментів, якщо до органу державної виконавчої служби буде подано документ про продовження інвалідності на новий строк.

Визначення розміру аліментів

Згідно зі ст. 80 СК розмір аліментів одному з подружжя визначається за рішенням суду. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Доходи що враховуються при визначенні розміру аліментів

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146. Згідно з цією постановою утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з:

основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо;
усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати;
грошових і натуральних премій;
оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;
заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;
заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;
винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій;
винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним Працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню;
одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років;
допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах;
доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій;
сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв’язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров’я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих;
допомоги по безробіттю;
одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними;
стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об’єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства;
усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;
інших видів заробітку.

З членів колективних сільськогосподарських підприємств утримання аліментів має провадитися з сум, одержуваних за роботу в цих господарствах (включаючи вартість натуральних видач).

З письменників, композиторів, художників та інших творчих працівників утримання аліментів провадиться з сум авторського гонорару і винагороди, одержуваної за публічне виконання творів, а з тих, що одержують заробітну плату,— із заробітної плати.

З позаштатних лекторів — з оплати, одержуваної за читання лекцій.

З членів кооперативів, спільних підприємств утримання аліментів провадиться з усіх видів заробітку, одержуваного за роботу в кооперативі чи спільному підприємстві (в тому числі із заробітку у валюті).

З фермерів та осіб, які працюють у сільському господарстві за сімейним підрядом, утримання аліментів провадиться після реалізації продукції з власного господарства в кінці року.

З осіб, що відбувають покарання на виправних роботах, аліменти утримуються із загальної суми заробітку без врахування утримань, передбачених вироком або постановою суду. До всієї суми заробітку, з якої відраховуються аліменти з осіб, що відбувають покарання в установах виконання покарання, а також з осіб, що перебувають у лікувально-трудових профілакторіях, наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів, лікарень та на підприємствах, включається та частина суми, що стягується для покриття витрат на утримання цих осіб у вказаній установі.

З військовослужбовців Збройних Сил України та інших військ, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, що надається щомісячно (оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Особи, які працюють в установах України за кордоном, виплачують аліменти на користь осіб, які проживають в Україні, з подвійного заробітку з установленими надбавками, одержуваного в Україні у національній валюті.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від’їзду, або з п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

Аліменти з осіб, котрі одержують заробітну плату як в гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, утримуються бухгалтеріями (розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів, як з гривень, так і з валюти. Утримання аліментів не провадиться з:

вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги;
компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;
допомоги на лікування;
допомоги по вагітності та пологах;
компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;
польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних;
компенсаційних сум, що виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу;
матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю;
вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг;
одноразової допомоги при народженні дитини;
державної допомоги на поховання;
допомоги по догляду за дитиною; допомоги особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; інших допомог на дітей, передбачених законодавством;
державної допомоги, що виплачується на неповнолітніх дітей в період розшуку їх батьків;
щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення;
вартості виданого безкоштовно обмундирування і натурального постачання (або їх грошової компенсації);
дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

З військовослужбовців, а також осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ утримання аліментів не провадиться з вихідної допомоги при звільненні з військової служби і з органів внутрішніх справ, а також інших видів грошового забезпечення, що не має постійного характеру.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів через відділення зв’язку провадиться за рахунок платника аліментів.

Випадки припинення права одного з подружжя на утримання

Згідно зі ст. 82 СК право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин. Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги або платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу. Право одного з подружжя на утримання припиняється також у випадках, передбачених ст. ст. 83, 85, 87 і 89 СК.

Право на аліменти одного з подружжя виникає за наявності трьох підстав, встановлених у ст. 75 СК. У разі зникнення усіх цих підстав (обставин) або хоча б однієї з них, припиняється право на утримання у однієї сторони і відповідно обов’язок по утриманню у другої сторони.

Підстави для припинення правовідносин по утриманню одного з подружжя поділені на дві групи — ті, що підтверджені відповідними документами, а тому автоматично, без рішення суду припиняють право на утримання, та ті, наявність яких має бути встановлена судом.

До першої групи підстав для припинення права на аліменти віднесено повне відновлення працездатності та реєстрація одержувачем аліментів повторного шлюбу з іншою особою. До другої групи віднесено поліпшення матеріального стану позивача, яке призвело до зникнення у нього потреби у матеріальній допомозі, та погіршення матеріального стану відповідача, що позбавило його можливості надавати утримання. Кожна з цих обставин може бути предметом спору, а тому має бути доведена заінтересованою стороною і встановлена судом.

Рішенням суду відповідно до ст. 83 СК може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;
непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

На відміну від ст. 82 СК, норма ст. 83 СК стосується ситуацій, коли обставини, які спричинили виникнення права на аліменти у одного з подружжя, продовжують існувати. Один з подружжя й надалі залишається непрацездатним і таким, що потребує матеріальної допомоги, не змінився й матеріальний стан другого з подружжя — платника аліментів.

Проблема, охоплена ст. 83 СК, стосується морально-етичного аналізу відносин між подружжям. Це зобов’язує суд постановити рішення, яке б оцінило їхні відносини з точки зору справедливості, моралі, сприяло б утвердженню добросовісності.

Ст. 83 СК суду надана можливість постановити одне із трьох можливих рішень:

позбавити дружину чи чоловіка права на утримання;
обмежити строком право дружини чи чоловіка на утримання;
відмовити в позові про позбавлення права дружини чи чоловіка на аліменти чи в позові про обмеження цього права строком.

Обставини, визначені у ч. 1 ст. 83 СК, можуть бути підставою для позбавлення права на аліменти одного з подружжя або обмеження тривалості цього права певним строком. Тому суд може відмовити в задоволенні позову про позбавлення права на аліменти або про обмеження його строком, навіть якщо одна із підстав для цього була належним чином підтверджена.

Право дружини на утримання від чоловіка під час вагітності

Право дружини на утримання від чоловіка під час вагітності та в разі проживання з нею дитини передбачено ст. 84 Сімейного кодексу України (далі — СК). Згідно зі статтею дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Якщо з нею проживає дитина, вона має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Право на утримання у зв’язку з вагітністю має дружина, тобто жінка, яка перебуває у шлюбі. Це право триває протягом всього періоду вагітності і починається з того часу, як тільки вагітність була виявлена. Носієм обов’язку надавати утримання є її чоловік. Виникнення у вагітної дружини права на аліменти пов’язується лише з однією умовою — відповідним матеріальним станом чоловіка.

Невизнання чоловіком свого батьківства щодо зачатої дитини не є перешкодою для виникнення у дружини права на аліменти, оскільки батьківство чоловіка випливає із шлюбу (презумпція батьківства) і може бути спростоване лише після народження дитини.

Розмір аліментів, визначений судом підчас вагітності, може бути згодом збільшений або зменшений за позовом дружини або чоловіка.

Можливість розірвання шлюбу з вагітною жінкою обмежена (частина друга ст. 110 СК). Якщо все ж таки розірвання шлюбу відбулося, ця обставина не припинить право вагітної жінки на аліменти.

Після народження дитини право дружини на утримання у зв’язку з вагітністю переростає у її право на утримання у зв’язку з доглядом за дитиною («право на аліменти за безсонні ночі»), і аліменти стягуватимуться без додаткового рішення суду до досягнення дитиною трирічного віку. Право на аліменти після досягнення дитиною трьох років до досягнення нею шести років виникає за умови, що дитина має вади фізичного або психічного розвитку. Наявність таких вад, їх тяжкість, а також розмір аліментів можуть бути предметом спору, тому для присудження аліментів дружині-матері у цій ситуації потрібне окреме рішення суду.

У разі спростування батьківства обов’язок чоловіка надавати утримання своїй дружині (колишній дружині) припиняється.

Для задоволення вимоги про стягнення аліментів подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов’язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. Право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка.

Право на утримання у дружини-матері існує паралельно із правом дитини на утримання; не залежить від нього. Тобто, з чоловіка — батька дитини аліменти можуть одночасно стягуватися за двома правовими підставами: на дружину — як з чоловіка і на дитину — як з батька.

Припинення права дружини на утримання

Ст. 85 СК визначено підстави припинення права вагітної дружини та дружини-матері на аліменти. Оскільки право вагітної дружини на утримання обумовлене фактом вагітності, припинення вагітності автоматично припиняє її право на утримання.

Право дружини-матері на утримання припиниться у разі передання дитини на виховання іншій особі. Однак ця обставина може бути предметом спору. Передання дитини на виховання іншій особі неодмінно пов’язане із зміною місця проживання дитини. Залучення до виховання дитини іншої особи (бабусі, няні) чи відвідування дитиною дитячого садка не може вважатися переданням дитини на виховання іншій особі, а тому на існування права на утримання вплинути не може. Не вважається переданням дитини на виховання іншій особі також короткочасне проживання дитини з бабусею, дідусем чи іншими родичами, обумовлене відрядженням, хворобою, відпусткою її матері.

Аліменти, присуджені дружині-матері за рішенням суду, стягуватимуться незалежно від передання дитини іншій особі, тому для припинення їх стягнення належить пред’явити відповідний позов. У разі його задоволення право на аліменти має вважатися припиненим від дня передання дитини на виховання іншій особі.

Право чоловіка на утримання в разі проживання з ним дитини та випадки припинення цього права

Чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини — матері дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з котрим проживає дитина, має право на утримання від дружини до досягнення дитиною шести років. Зазначене право чоловік має незалежно від того, чи він працює, та від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має і після розірвання шлюбу.

Право чоловіка на утримання, передбачене ст. 86 СК, припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Якщо за рішенням суду з актового запису про народження дитини виключено відомості про дружину як матір, право чоловіка на утримання припиняється.

Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід

Якщо один із подружжя, в тому числі й працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Це право триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно до ч. 1 ст. 80 СК. Право на утримання спрямоване на охорону інтересів того з батьків дитини, хто щоденно опікується дитиною-інвалідом, постійно потерпає від психічних стресів, обумовлених цією обставиною. Така норма закріплена в законодавстві України вперше. Відповідно до ст. 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402—III «Про охорону дитинства» дитиною-інвалідом є дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової суспільної допомоги та захисту.

Право на утримання виникає за умови, що дитина-інвалід потребує постійного стороннього догляду. Ця обставина має бути підтверджена відповідним документом закладу охорони здоров’я. Право на аліменти той із батьків дитини-інваліда, який проживає з нею, матиме лише за умови опікування нею. Сам факт проживання з дитиною-інвалідом не є незаперечним доказом опікування нею, а тому має бути в разі спору підтверджений показаннями свідків, іншими доказами.

Можливість припинення права на утримання за домовленістю подружжя

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідченим і підлягає державній реєстрації.

Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору.

На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

Принцип диспозитивності у здійсненні права на утримання може бути реалізований й шляхом специфічної відмови від цього права. Принцип же диспозитивності у здійсненні права власності дає можливість власникові укласти щодо належного йому майна будь-які договори, не заборонені законом. Отже, тому, хто має право на утримання, і тому, хто має відповідний обов’язок, надається можливість визначити для себе пріоритети.

Для того, хто має право на утримання, укладення такого договору може бути вигідним, оскільки робить його власником нерухомості. Отже, замість права на аліменти, тривалість якого наперед невідома, оскільки невідомо, скільки житиме зобов’язана сторона і як довго вона буде спроможна надавати утримання, особа одержує реальне матеріальне благо. Наявність нерухомості, вартість якої, як правило, постійно зростає, є запорукою матеріальної стабільності. Тому можна вважати, що укладення договору про припинення права на аліменти у зв’язку з набуттям права власності на нерухомість може бути для носія цього права економічно вигідним. Однак при укладенні такого договору існують елементи ризику. Для того, хто мав право на аліменти, таким ризиком є знищення будинку, квартири в результаті обвалу, пожежі, повені тощо. Для того, хто передав у власність нерухомість, ризиком є відновлення працездатності дружини чи чоловіка, які мали право на утримання, значне поліпшення їхнього матеріального стану або різке погіршення власного матеріального стану.

Предметом договору є насамперед нерухомість, тобто будинок, квартира, земельна ділянка, будівля виробничого призначення тощо. Не може бути предметом такого договору рухоме майно, незважаючи на його цінність, зокрема автомобіль, вироби з дорогоцінних металів. Не виключено, що з часом, відповідно до вимог життя, коло предметів договору буде законодавчо розширене.

Крім нерухомості, за договором може бути передана одноразово відповідна грошова сума. У цьому разі можна говорити про специфічну форму відступного. Щоб уникнути обману з боку одного з подружжя, умовою нотаріального посвідчення договору є попереднє внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок нотаріальної контори.

Форма договору, за яким передається нерухомість,— письмова, з обов’язковим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією. У цьому разі договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації. З цього моменту припиняється право на аліменти однієї сторони і право власності на нерухомість другої сторони. Якщо грошова сума передана другому з подружжя за письмовим договором, який не посвідчений нотаріально, то такий договір може бути визнаний дійсним судом відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Оскільки йдеться про договір про припинення права на аліменти повнолітньої особи, а не дитини, закон не вимагає згоди органу опіки та піклування на його укладення.

Дружина і чоловік зобов»язані брати участь у витратах на лікування

Дружина та чоловік взаємозобов’язані брати участь у витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя. Встановлення взаємного обов’язку дружини і чоловіка брати участь у витратах, пов’язаних з лікуванням, є . правовим засобом зміцнення сім’ї, стимулює до витрат на лікування дружини та чоловіка не лише із сімейного бюджету, а й з тих коштів, які є особистою власністю. Право на відшкодування частини витрат на лікування не пов’язується з непрацездатністю. Розмір відшкодування залежатиме від розміру конкретних витрат на лікування та матеріального стану дружини та чоловіка.

Використана нормативна база:

Сімейний кодекс України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14;
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5 – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 ;
Цивільний кодекс України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15;
Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402—III «Про охорону дитинства»- https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14

Для отримання юридичних консультацій з будь-яких питань, захисту порушених прав звертайтеся до фахівців відділу «Оріхівське бюро правової допомоги» Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з понеділка по п’ятницю з 8-00 до 17-00 за адресою:

м. Оріхів, вул. Покровська, 58 (за адмінбудинком), тел. 4-31-54.