ГУ ДФС у Запорізькій області повідомляє!
Суб’єкт господарювання зберігає та використовує пальне для власного споживання. Умови, за яких така територія є акцизним складом
З 01.07.2019 акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження – розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Водночас, не є акцизним складом, зокрема:
– приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку 4-ї групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
– приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку 4-ї групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Отже, при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно враховувати:
– загальну місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального,
– обсяги отриманого протягом календарного року пального,
– напрями використання пального.
Тобто, для суб’єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, не є акцизними складами приміщення та/або території, на яких вони як власники або користувачі зберігають та використовують пальне виключно для потреб власного споживання.
У разі недотримання хоча б одного із зазначених критеріїв, такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли вони використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Зазначені норми передбачені п.п. 14.1.6, п.п. 14.1.224 ст. 14 Податкового кодексу (зі змінами, внесеними Законом України від 23.11.2018 № 2628 – VIII).
Акцизний податок з електроенергії: зміни з 01.07.2019 року
Згідно з розділом XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» з 1 липня 2019 року набирають чинності статті 54, 55, 66 – 71 та 73 цього Закону, що впливає на визначення кола платників акцизного податку з електричної енергії.
Починаючи з 01.07.2019 року, купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі (ст. 66 Закону № 2019).
Статтею 212 Податкового кодексу визначено, що платниками акцизного податку з електричної енергії є:
– особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;
– суб’єкт господарювання, який ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;
– оптовий постачальник електричної енергії;
– виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії.
Не є платниками акцизного податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених у п.п. 212.1.12 ст. 212 ПКУ.
Об’єктом оподаткування акцизним податком є:
– операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);
– оптового постачання електричної енергії.
Базою оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 214.1.3 ст. 214 ПКУ є вартість реалізованої електричної енергії без ПДВ, виходячи з якої обчислюється сума податкового зобов’язання із врахуванням ставки у розмірі 3,2 % (п.п. 215.3.9 ст. 215 ПКУ), а також дата виникнення податкових зобов’язань щодо постачання електричної енергії – дата підписання акта прийому-передачі електроенергії (п. 216.10 ст. 216 ПКУ).
Не підлягають оподаткуванню операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (п.п. 213.2.8 ст. 213 Кодексу).
Повідомлення про об’єкти оподаткування за формою № 20-ОПП: порядок заповнення
Платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (додаток № 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 № 1588).
У розділі 3 «Відомості про об’єкти оподаткування платника податків» Повідомлення за формою № 20-ОПП при першому наданні зазначаються всі об’єкти оподаткування, при наступному поданні зазначається новий об’єкт оподаткування або об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни.
Графа 2 «Код ознаки надання інформації» заповнюється наступним чином:
– при поданні інформації про новий об’єкт оподаткування у графу 2 вноситься значення «1 – первинне надання інформації про об’єкти оподаткування».
– у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування (зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об’єкта оподаткування), зазначається оновлена інформація про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, та у графу 2 вноситься значення «3 – зміна відомостей про об’єкт оподаткування».
– у разі зміни призначення об’єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об’єкта надається двома рядками: в одному – зазначається інформація про закриття об’єкта оподаткування, призначення якого змінюється (у графу 2 вноситься значення «6 – закриття об’єкта оподаткування»), а у другому – оновлена інформація про об’єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого (у графу 2 вноситься значення «1 – первинне надання інформації про об’єкти оподаткування»), при цьому ідентифікатор об’єкта оподаткування змінюється.
Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування, що оприлюднений на офіційному веб-сайті ДФС за посиланням: http://sfs.gov.ua/Головна/Довідники/Типи об’єктів оподаткування:
http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–perelik/dovidniki-/127294.html
Графа 4 «Найменування об’єкта оподаткування» (зазначити у разі наявності) заповнюється якщо об’єкт обліковується з найменуванням.
Графа 5 «Ідентифікатор об’єкта оподаткування» – це числове значення, яке складається з коду типу об’єкта оподаткування та внутрішнього ідентифікатора, прийнятого самою особою, що складається з 5-ти знаків (наприклад:для кафе ідентифікатор об’єкта оподаткування може бути 24700001, де 247 – код типу об’єкта оподаткування відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування, 00001 – внутрішній ідентифікатор, прийнятий особою).
Графи 6 – 7 «Адміністративна одиниця відповідно до КОАТУУ, де знаходиться об’єкт оподаткування» заповнюється відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою, що розміщений на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України.
У графі 9 «Стан об’єкта оподаткування» зазначається: 1 – будується/готується до введення в експлуатацію; 2 – експлуатується; 3 – тимчасово не експлуатується; 5 – непридатний до експлуатації; 6 – об’єкт відчужений / повернутий власнику; 7 – зміна призначення/перепрофілювання; 8 – орендується; 9 – здається в оренду.
У графі 10 «Вид права на об’єкт» зазначається: 1 – право власності; 2 – право володіння; 3 – право користування (сервітут, емфітевзис, суперфіцій); 4 – право господарського відання; 5 – право оперативного управління; 6 – право постійного користування; 7 – право довгострокового користування або оренди; 8 – право короткострокового користування, оренди або найму; 9 – іпотека; 10 – довірче управління майном.
На підставі проставленої відповідної позначки в графі 11 здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.
Графа 12 «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)» заповнюється у разі реєстрації об’єкта оподаткування у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (а саме : кадастровий номер – для земельної ділянки; реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – для нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки; номер кузова транспортного засобу – для легкового автомобіля; номер шасі транспортного засобу – для вантажного автомобіля та причепа; бортовий реєстраційний номер – для суден; реєстраційний знак – для повітряних суден тощо).
Інформація про об’єкти оподаткування такі як – товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) відображається у відповідній податковій звітності платника податків (податкові декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість, податковий розрахунок за формою № 1 ДФ тощо), тому про такі об’єкти оподаткування не потрібно повідомляти у повідомленні за формою № 20-ОПП.
Зазначені норми визначені Пам’яткою для заповнення розділу 3 Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, у Додатку 10 до «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 № 1588.
Змінено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ
Постановою КМУ від 22.05.2019 № 423 затверджено зміни до «Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з нього», затвердженого постановою КМУ від 13.07.2016 № 440.
Постанова КМУ від 22.05.2019 № 423 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. N 440” опублікована у виданні «Урядовий кур’єр» від 29.05.2019 № 99.
Згідно змін, реєстраційна заява та документи, що додаються до неї для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій, розглядаються протягом трьох робочих днів з дня їх отримання (раніше було 14 календарних днів).
У разі відсутності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання контролюючим органом реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, внести до Реєстру відповідний запис про включення (повторне включення) такої неприбуткової організації до Реєстру, присвоєння (зміну) ознаки неприбутковості.
Неприбуткова організація може звернутися до контролюючого органу із запитом про отримання витягу з Реєстру.
Запит про отримання витягу з Реєстру за формою згідно з додатком 3 до Порядку подається особисто представником неприбуткової організації чи уповноваженою на це особою або надсилається поштою контролюючому органу за основним місцем обліку неприбуткової організації.
Витяг безоплатно надається протягом трьох робочих днів.
Він міститиме відомості про неприбуткову організацію або повідомлення про відсутність відомостей у Реєстрі.
Також змінено форму реєстраційної заяви, яка подається для реєстрації, змін або виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Підприємство-платник єдиного податку продає земельну ділянку.
Як визначити дохід?
При продажу основних засобів юридичними особами – платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Якщо основні засоби продано після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу.
У бухгалтерському обліку земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом, класифікуються як основні засоби (п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби» затверджені наказом МФУ від 27.04.2000 №92).
Придбані (створені) основні засоби (у тому числі земельні ділянки) зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (п.7 П(С) БО 7).
Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу) (п. 4 П(С) БО 7).
При цьому, вартість земельних ділянок не є об’єктом для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку (п. 22 П (С) БО 7).
Як наслідок, земельні ділянки не мають залишкової вартості.
Отже, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи у разі продажу земельної ділянки як окремого об’єкта власності включає до складу доходів усі надходження коштів, отримані від продажу такої земельної ділянки, у звітному періоді (кварталі) їх отримання.
Зазначена норма передбачена п. 292.2 ст. 292, п.п. 296.1.3 ст. 296 Податкового кодексу.
Які транспортні засоби є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році?
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.
Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Вартість легкового автомобіля визначається Мінекономрозвитку станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року Мінекономрозвитку на своєму офіційному веб-сайті розміщує перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.
Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджено постановою КМУ від 18.02.2016 № 66.
При цьому, у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, за зверненням власника зазначеного автомобіля Мінекономрозвитку визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік новою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Ставка транспортного податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн за кожен легковий автомобіль.
Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати фіскальним органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) фізичній особі-платнику податку фіскальним органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Фізичні особи – платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до фіскального органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:
а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;
б) розміру ставки податку;
в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. фіскальний орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Транспортний податок сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою – платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Порядок справляння транспортного податку визначено ст. 267 Податкового кодексу.
Підприємець має право власності на нежитлове приміщення. Як сплачувати податок на нерухомість: як підприємцю чи як фізичній особі?
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом (п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).
Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 Цивільного кодексу України).
Оскільки Податковим кодексом не визначено такого платника, як фізична особа -підприємець, то фізична особа – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухомість за нормами, передбаченими для фізичних осіб.
Порядок справляння транспортного податку визначено ст. 267 Податкового кодексу.
Нарахування єдиного внеску за виконання робіт за цивільно-правовим договором
Єдиний внесок для платників встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (частина 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”)
Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 частини першої ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”).
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП).
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів (частина друга ст. 48 КЗпП).
За договором підряду (цивільно-правовим договором) одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Отже, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами відноситься до доходів із джерел не за основним місцем роботи.
Таким чином, якщо фізична особа виконує роботи (надає послуги) за цивільно-правовим договором, при чому це не є основним місцем роботи фізичної особи, то вимоги частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 щодо нарахування єдиного внеску на дохід у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який здійснюється нарахування, не застосовуються.
У цьому випадку єдиний внесок нараховується на суми доходу у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором незалежно від суми такого доходу, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Тобто, вимога щодо сплати єдиного внеску з мінімальної заробітної плати діє тільки за основним місцем роботи.
При цьому, у разі якщо працівник виконує роботу (надає послуги) за цивільно-правовим договором і для нього це є основним місцем роботи, то до загальної бази нарахування єдиного внеску за місяць включається як заробітна плата, так і сума винагороди за цивільно-правовим договором, і тільки потім здійснюється порівняння із сумою мінімальної заробітної плати за місяць.
Якщо загальна сума буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Бюджетні рахунки для плати за ліцензії на операції з пальним
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 26.04.2019 №182 «Про внесення змін до наказу МФУ від 14 січня 2019 року №11» Державною казначейською службою України відкрито нові рахунки по наступних платежах:
«22013100» – Плата за ліцензії на виробництво пального;
«22013200» – Плата за ліцензії на право оптової торгівлі пальним;
«22013300» – Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;
«22013400» – Плата за ліцензії на право зберігання пального.
Нові бюджетні рахунки розміщені на офіційному субсайті ГУ ДФС у Запорізькій області за посиланням: http://zp.sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki/
Якщо підприємець має заборгованість з єдиного внеску, чи можливо її розстрочити?
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законодавством, що регулює порядок нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, не передбачено розстрочення та відстрочення по сплаті заборгованості єдиного внеску.
Підприємці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Cума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Якщо підприємцем не отримано дохід у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
При цьому сума единого внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у 2019 році – 918,06 грн.).
Зазначена норма передбачена ст. 7, част. 11 та 12 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями.
ГУ ДФС у Запорізькій області