ГУ  ДФС у Запорізькій області інформує!

Путівки на відпочинок за рахунок профспілки. Особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

З метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку-фізичної особи не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку – члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України.

Зазначена норма поширюється на платників податків, які отримують путівки виключно від професійної спілки, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку – члена такої професійної спілки.

Вартість безоплатної або із знижкою (у розмірі такої знижки) профспілкової путівки, яка надається платнику податків на оздоровлення членів сім’ї віком після 18 років, або не членів такої профспілкової організації оподатковується податком на доходи фізичних осіб  за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.

Сімейна профспілкова путівка надана платнику податків, до якої включається і вартість оздоровлення членів сім’ї після 18 років або не членів такої профспілкової організації, оподатковується у розмірі частини отриманого доходу на оздоровлення таких членів сім’ї.

В податковому розрахунку за формою №1ДФ вартість наданих профспілковою організацією путівок  відображається за ознакою доходу “156”.

Зазначена норма передбачена п.п. 165.1.35 ст. 165 Податкового  кодексу України.

Фізична особа продає нерухоме майно. Хто нараховує і сплачує податок на доходи фізичних осіб і подає податкову звітність?

Якщо стороною договору купівлі – продажу об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу.

Такі особи, що  мають статус податкових агентів, зобов’язані:

– своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

– подавати у строки, встановлені для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку а також суми утриманого з них податку (за формою № 1 ДФ), до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Якщо продаж (обмін) об’єктів нерухомості здійснюється між фізичними особами, то під час проведення такої операцій нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до п. 172.3 ст. 172 ПКУ) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Отже, якщо стороною договору купівлі-продажу нерухомого майна є суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), то такий суб’єкт повинен виконати всі функції податкового агента, а саме, нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу фізичних осіб і військовий збір та надавати податковий розрахунок за формою №1- ДФ.

Відображення нотаріусами інформації про проведені операції з продажу об’єктів нерухомості проводиться у випадку, коли сторонами відповідного договору є фізичні особи.

Зазначений порядок визначений п. 172.4, п. 172.7 ст. 172; п. 176.2 ст. 176  Податкового кодексу.

Порядок відмови від спрощеної системи оподаткування юридичними особами – платниками єдиного податку 3-ї групи

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, у таких випадках та в строки:

– у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку 3-ї групи – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

– у разі застосування платником єдиного податку негрошових способів розрахунків, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

– у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

– у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

– у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Зазначена норма передбачена  п.п. 298.2.1 – п.п. 298.2.3 ст. 298 Податкового кодексу.

Сплата єдиного внеску підприємствами, які використовують працю найманих працівників

Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиного внеску) є, зокрема, роботодавці – підприємства, установи та організації, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Зазначені платники зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця (крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця).

Отже, підприємства та організації, які використовують найману працю, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску не пізніше 20 числа наступного місяця (крім гірничих підприємств, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця).

При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).

Зазначена норма передбачена абз. другим п. 1 частини 1 ст. 4, абз. першим частини 8,  абзацем другим частини восьмої ст. 9 Закону України від 08.07.10 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, якщо дохід нараховується, але не виплачується

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18% та ставку військового збору 1,5%.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду.

Такий термін для перерахування податку визначається з урахуванням десятиденного строку від фактичної дати останнього дня подання декларації за відповідний період, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Зазначена норма передбачена п.п. 168.1.1 та п.п. 168.1.5 ст. 168 Податкового кодексу.

Сплата єдиного внеску підприємцями на загальній системі оподаткування

Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) є приватні підприємці, в тому числі підприємці – платники єдиного податку.

Підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, здійснюють обчислення єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахування максимальної величини бази нарахування ЄСВ застосовується ставка у розмірі 22%.

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, то такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (в 2019 році – 918,06 грн.)

Зазначена норма передбачена п. 4 частини першої ст. 4, абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону України від 08.07. 2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

До уваги фізичних осіб! 

Дізнайтесь, хто і як повинен сплачувати податок на нерухоме майно у 2019 році

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі за їх частки.

Обчислення суми податку з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється фіскальним органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) фізичній особі – платнику податку фіскальним органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Фізичні особи у 2019 році сплачують податок на нерухоме майно за базовий податковий (звітний) період – 2018 рік із застосуванням минулорічних ставок і пільг.

У 2019 році податок буде нараховуватись з урахуванням мінімальної зарплати у розмірі 3723 грн., встановленої на 2018 рік.

Для фізичних осіб база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності, зменшується:

– для квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

– для житлових будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;

– для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності квартир та будинків) – на 180 кв. метрів.

Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Тобто, ставки та пільги залежать від рішень, встановлених місцевими радами на кожній окремій території, де знаходяться об’єкти нерухомості.

Рішення про ставки та пільги зі сплати податку розміщуються на сайтах місцевих рад.

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Запоріжжя  визначені Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 (зі змінами, внесеними рішеннями від 30.06.15 №5, від 26.02.16 №30, від 25.08.16 №50, від 21.12.2016 №49).

У м. Запоріжжя ставка податку для об’єктів житлової нерухомості складає – 1% розміру мінімальної заробітної плати  за 1 кв. метр (у 2019 році – 37,23 грн.).

Ставка податку для об’єктів нежитлової нерухомості, які розташовані по пр. Соборному – 0,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр (у 2019 році – 18,62 грн.).

Ставка податку для решти об’єктів нежитлової нерухомості – 0,25% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр (у 2019 році – 9,31 грн.).

Згідно рішення Запорізької міської ради, якщо у власності фізичної особи перебуває квартира або квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, то податок не сплачується.

При перевищенні цієї граничної межі (120 кв. м) податок не сплачується лише з 60 кв. метрів (пільга згідно Податкового кодексу), залишок метражу оподатковується за ставкою – 37,23 грн.

Якщо фізична особа володіє будинком чи кількома будинками, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів, податок також не сплачується. Але у разі перевищення зазначеної граничної межі, сплата не здійснюється з 120 кв. метрів (пільга, визначена Податковим кодексом), проте решта площі підлягає оподаткуванню за ставкою 37,23 грн.

Власники різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, не сплачують податок із загальної площі не більше 370 кв. метрів. В іншому випадку на 180 кв. метрів поширюється пільга, а за квадратні метри поза такою межею сплачується податок за ставкою 37,23 грн.

Крім того, додатково оподатковуються об’єкти житлової нерухомості, площа яких перевищує 300 кв. метрів для квартир і  500 кв. метрів для житлових будинків у сумі  25 тис.  грн. за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частки).

Якщо фізична особа є власником нерухомого майна, загальна площа якої перевищую пільгову, то фіскальним органом обчислюється сума податку та надсилається податкове повідомлення-рішення.

Таке податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) фізичній особі фіскальним органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком, тобто до 1 липня 2019 року.

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта нерухомості протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичні особи мають право звернутися з письмовою заявою до фіскального органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних.

У разі виявлення розбіжностей між даними фіскальних органів та даними, підтвердженими фізичною особою на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, проводиться перерахунок суми податку і фіскальний орган надсилає (вручає) нове податкове повідомлення-рішення.

Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 Податкового кодексу України.

Порядок сплати підприємцями – платниками єдиного податку єдиного внеску

Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) є, зокрема, підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок).

Базою нарахування ЄСВ для підприємців – платників єдиного податку є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (в 2019 році – 918 грн. 06 коп).

Підприємці – платники єдиного податку сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Підприємці – платники єдиного податку можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу.

При цьому суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Отже, граничний термін сплати ЄСВ для підприємців – платників єдиного податку – 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

У разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Зазначена норма передбачена п. 4 частини першої ст. 4, п. 3 частини першої ст. 7, абз. третій частини восьмої ст. 9, ст 25 Закону України від 08.07.10 № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Громадяни повинні сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у декларації про майновий стан і доходи, до 01.08.2019 року

Фізичні особи, які у 2018 році отримували доходи не від податкових агентів та доходи в результаті прийняття ними у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, повинні подати до органу фіскальної служби за місцем реєстрації річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається у термін до 1 травня 2019 року.

У податковій декларації про майновий стан і доходи громадяни відображають суму отриманого оподатковуваного доходу за звітний рік та визначають податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військового збору за ставкою 1,5%.

Фізичні особи, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, зобов’язані сплатити суму податкових зобов’язань, зазначену у поданій декларації про майновий стан і доходи  до 1 серпня року, що настає за звітним.

Отже, за результатами 2018 року останній день сплати – 31 липня 2019 року (включно).

У зв’язку із введенням з 01.01.2019 р. у дію нових кодів бюджетної класифікації порядок сплати фізичними особами податкових зобов’язань, зазначених у податковій декларації, змінено.

Платник податку – фізична особа, який зобов’язаний подати податкову декларацію, визначити та сплатити свої податкові зобов’язання, сплачує їх за кодами платежу:

«11010500» – «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;

«11011001» – «військовий збір, що сплачується за результатами декларування».

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

– при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

– при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Крім того, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, на суми такого зобов’язання нараховується пеня.

Своєчасно не сплачено єдиний внесок. Що роботодавцю необхідно знати про відповідальність?

Страхувальники-роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, яким є календарний місяць (ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Гірничі підприємства зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

В разі, коли останній день строку сплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п. 11 розд. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).

До роботодавців відповідно до ст. 25 Закону № 2464 застосовуються штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску:

–  одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) – у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;

–  у розмірі 20% несплачених або несвоєчасно сплачених сум єдиного внеску.

Суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення (ч.10 ст. 25 Закону № 2464).

Крім того, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність (ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення):

– Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, у тому числі авансових платежів, у сумі:

– що не перевищує 3 НМДГ, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від 40 до 80 НМДГ. За повторне протягом року вчинення таких дій – від 150 до 300 НМДГ.

– більше 300 НМДГ – тягне за собою накладення штрафу на зазначених осіб від 80 до 120 НМДГ. За повторне протягом року вчинення таких дій – від 150 до 300  НМДГ.

 

ГУ  ДФС у Запорізькій області

Список вулиць